У четвер, 5 червня, жителі Рівного віддадуть шану двом воїнам, які віддали свої життя за свободу України — Павлу Поліщуку та Володимиру Цекларю. Прощання із Героями розпочнеться о 10:00 на майдані Незалежності. Павла Поліщука проведуть в останню путь у Свято-Покровському Соборі, після чого обох Героїв поховають на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Про це інформує Рівненська міськрада, пише Рівне24.
Павло Поліщук: шлях гідності та самопожертви
Павло Поліщук народився 17 вересня 1979 року у місті Звягель на Житомирщині. Освіту здобував у місцевій школі №3, а згодом — у Поліському національному університеті. У 2000 році після одруження переїхав до Рівного, де працював у сфері будівництва.
Він самостійно вирішив стати до лав ЗСУ 12 липня 2024 року, попри відсутність військового досвіду. Павло не стояв осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту — без вагань став на її оборону.
У мирному житті був активним і життєрадісним: захоплювався спортом, зокрема джиу-джитсу, і риболовлею, яка допомагала йому знаходити душевну рівновагу.
Павло назавжди залишиться для своїх рідних люблячим чоловіком і турботливим батьком. Він загинув у день свого 45-річчя — 17 вересня 2024 року, на Покровському напрямку, виконуючи бойове завдання. Лише нещодавно вдалося повернути його тіло додому для належного прощання.
У нього залишилися дружина, двоє синів 24 і 16 років, а також племінники.
Володимир Цеклар: молодий лідер і захисник
Володимир Цеклар народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом — у професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці в Рівному.
З дитинства був доброзичливим і відповідальним, любив спорт, церкву та родину. Допомагав матері у вихованні молодших брата й сестри, цікавився футболом, займався плаванням і боротьбою. Мріяв про власну справу.
З початком повномасштабного вторгнення долучився до місцевої тероборони — патрулював вулиці рідного Квасилова, ніс службу на блокпостах. Коли загинув його близький друг, Володимир прийняв рішення піти на фронт. «Мамо, хто як не я?» — сказав він перед тим, як вступити до лав ЗСУ у квітні 2024 року.
Пройшов підготовку в Польщі, брав участь у бойових діях, був поранений, але після реабілітації знову повернувся до служби. Пізніше навчався у Великій Британії, отримав звання молодшого сержанта й очолив підрозділ, займаючись підготовкою побратимів.
23-річний Герой загинув 26 травня 2025 року в Краматорському районі під час виконання бойового завдання.
У Володимира залишилися мама, сестра, брат і батько, який також пішов служити, наслідуючи приклад сина.
Вічна Слава Героям!
